Особистості

Лише 25 років виповнилося б Володимиру Юричку

Герої не умруть ніколи, вони навік залишаться живі!

З плином часу ми почали забувати, яку ціну заплатив український народ за свою свободу і незалежність. На жаль, «гібридна» війна не обійшла нашу державу і тепер. Ще кілька років тому ми не знали  багатьох слів, пов’язаних з  війною, тепер майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий 2014 року назавжди розділив історію України на «до»  і «після». Слова «Слава Україні!- Героям слава!» сьогодні набули нового змісту. Тепер ми точно знаємо, кому вони адресовані, і ні в кого не має сумніву, що ці Герої – хлопці, котрі зі зброєю у руках захищають крихкий східний кордон України.

Йдуть кращі на неоголошену війну, боронять Україну справжні патріоти, вони відчувають відповідальність за майбутнє держави, за те, щоб підступний ворог не прийшов у наші домівки. Такі хлопці впевнені в собі, у мирному житті та безстрашні в бою за світле майбутнє своєї держави. Україна – ненька, маючи таких синів, не залишиться під ярмом і гнітом чужинців, а український народ пишається Героями.

Саме таким був Володимир Юричко, учень середньої школи №3. Батьки виховали його патріотом, дали крила для польоту у самостійне життя, благали Бога про кращу долю для свого сина… Але куля снайпера забрала Володю у момент його бойової слави.

Майбутній лікар не готувався до війни, але на нашу землю вдерся непроханий «брат» з Півночі. Не роздумуючи, він один із перших подався захищати Україну, яку любив понад усе. Батькам повідомив, що служить санітаром, а насправді був помічником кулеметника. Він прожив лише 20, але в нього сформувалася велика національна свідомість.

На жаль, смерть забирає в першу чергу найкращих, найсміливіших, найхоробріших.

А він не був. Він є і буде.

Відважний, мужній і хоробрий.

Про нього знатимуть всі люди…

Бо він був добрий, просто добрий.

Він не боявся зла чи рани,

Чи навіть пострілу і смерті…

Він був не згідний на кайдани…

Боровся за Вкраїну вперто.

Цього лиш він міг заслужити,

Бо він боровся й поборов.

Тепер він вічно буде жити

В серцях. Сьогодні, завтра й знов.

Указом Президента України «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» Володимир Юричко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Пам’ять про Володю увіковічнена у меморіальній дошці, яку було встановлено 23.05.2015р. на фасаді середньої школи №3, яка сьогодні з гордістю носить ім’я Володимира Юричка.

3 квітня йому виповнилося б 25 років. День народження Володі – для нас іспит совісті, день, коли кожен повинен запитати у себе : «А що я зробив для свого народу?…»

Такі Герої, як Володимир Юричко, викликають в серцях звичайних українців почуття гордості, вселяють віру  у перемогу над жорстоким ворогом.

Вірю, що пам’ять про Володю, який віддав найцінніше – своє життя, за спокій і свободу, ніколи не вичерпається і збережеться нинішніми і прийдешніми поколіннями.

Слава і честь, вічна пам’ять і вдячність Володі.

Смерть прийняв за рідну Україну,

Згинув від ворожої руки.

Школа пам’ятає свого сина,

Буде пам’ятати на віки!

Марія Рапко,

заступник директора з виховної роботи

середньої школи №3 ім. В. Юричка м. Самбора

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *